Фільмстаден – шведський Голлівуд

No Comment

Ми починаємо серію розповідей про “Швецію кінематографічну” – місця, постаті, історії – усе найцікавіше, що нам трапилося впродовж літньої мандрівки цією чарівною країною. Сьогодні мова піде про кіномістечко, що було центром шведської кіноіндустрії впродовж десятиліть. І хоча за хронологією нашої подорожі це була перша зупинка, почалося все значно раніше.

Першою іскрою були видіння і спогади, ясність залита сном, блаженство марева, що огортає свідомість невимовною ностальгією за дійсністю, якої, можливо, ніколи й не було. Найперше бажання відвідати Швецію було викликане саме цим магічним світом бергманівського кіно. Бажання спробувати відчути це все наяву: побачити те море, яке слухав режисер, торкнутися скель, біля яких усміхалися його музи, почути шепоти вітру, що інколи дужчі од крику… словом, віднайти дух митця, не боячись поринути у неіснуючі спогади чи то пак ілюзії.

Але майже перед початком нашого шляху, практично випадково довідалися про ще одну перлину, оминути яку було би просто неприпустимо. Про неї й піде мова цього разу. Отже, перша зупинка у нашій мандрівці – своєрідний скандинавський Голлівуд – кіномістечко на околицях Стокгольма, що колись було справжньою фабрикою мрій, а зараз лишень частково нагадує про свою колишню славу.

В'їзна брама

Перше, що побачить подорожуючий, наближаючись до кіномістечка – відкриті ворота з металевою арочкою, увінчаною красномовним написом “FILMSTADEN”. Поряд – колишній будинок доглядача. В’їзна брама з аркою збереглися в автентичному вигляді (хіба що без попереджувальної таблички “STOPP”), хоча територія вже давно обросла типовою забудовою спального району.

План кіномістечка

У 1919 році, після злиття кількох шведських кінокомпаній в єдину Svensk Filmindustri, було вирішено побудувати найбільшу виробничу базу шведської кіноіндустрії. Для цього було вибрано територію колишньої страусиної ферми на північно-західній околиці Стокгольма – місцини багатої розмаїттям краєвидів (навколо простягнулися густі лісові хащі зі скелястими пагорбами вздовж річки, що тече неподалік), далекої від міського шуму, але водночас близької до трамвайної лінії. Головний архітектор Еббе Кроне, надихнувшись Бабельсбергською кіностудією (в той час найбільшою не лише в Німеччині, а й у світі) створив свій власний проект зі спорудами на перетині північного модерну і неокласицизму.
Так постав Фільмстаден – місто марень і мрій.

 

Будинок доглядача

Кінокафе

Раніше територія кіномістечка була закритою, тому в цьому будинку проживав сторож, який крім охорони (в чому йому допомагали два вірних пса) був відповідальний за зберігання нітратної плівки.
Зараз тут знаходиться затишне кінокафе, основна кулінарна родзинка якого – бельгійські вафлі. Інтер’єр наповнений книгами про шведське кіно, портретами ранніх зірок, світлинами зі зйомок. Також тут є невеличкий вибір сувенірної продукції, як то листівки, значки, магнітики, паперові маски з обличчями голлівудських легенд, книга про Фільмстаден з історією шведського кіно (на жаль, без англійського перекладу).

Кінокафе - коридор

Кінокафе - кімната доглядача

Кінокафе - бібліотека

Кінокафе - крамниця

Загалом заклад дарує неабияку розраду кіноманській душі, залишаючи по собі післясмак поетичного реалізму.
Сайт закладу: http://en.filmstadenskultur.se/waffle-cafe-and-boutique/

 

Каземат

Каземат

Неподалік від в’їзної брами навпроти кінокафе бачимо приміщення, яке комусь здасться схожим на туалет – це, насправді, споруда, що призначалася для зберігання легкозаймистої нітратної плівки і піротехніки для спецефектів.

 

Бакстуган (Backstugan)

Бакстуган

Прямо за сховищем плівки, піднявшись на пагорб, бачимо розкішний чорний будинок в національному стилі – бакстуган. Колись це було місце, де збиралися кінопрацівники різних фахових напрямків і прошарків, щоб пообідати або ж відзначити вихід якоїсь картини. І неспроста ми зробили соціальний акцент, описуючи їдальню: адже навіть прижиттєвий класик Моріц Стіллер, якому було дозволено паркувати свій спорткар поблизу, був змушений стояти в загальній черзі і шукати вільний столик без жодних привілеїв. І лише одна людина порушила цю класову ідилію – Інгмар Бергман, для якого збудували окрему кімнату для усамітнених трапез (але, звісно, вже після здобуття світової слави).
Також, як і більшість будинків кіномістечка, окрім прямого призначення, бакстуган фігурував у кількох фільмах, найвідоміший з яких – “Інтермеццо” (1936) Густава Муландера з молодою Інгрід Бергман – для неї це була перша зіркова роль, після якої Девід Селзнік запросить її до Голлівуду зніматися у… рімейку (цікаво, наскільки давня традиція рімейків і адаптацій для американської публіки?).
Нині тут ресторан з типовою шведською кухнею і певним кіношним антуражем (портрети зірок на стінах).

 

Мала студія. Гардеробна

Центральна вулиця кіномістечка

Повернувшись назад на головну вулицю кіномістечка (названої на честь Грети Гарбо), наближаємось до малої студії. Але перше, що кидається у вічі – скульптура “Театральний візок” присвячена фільму “Сьома печатка” та Інгмару Бергману.

Скульптура "Театральний візок"

Власне, головний герой фільму зображений тут з обличчям режисера. На відкритті 25 серпня 2015 року були присутні скульптор Петер Лінде, актриси баргманівських фільмів Гарріет Андерсон, Гуннель Ліндблум, Інга Ландгре, а також кінопродюсер Катінка Фараго (за посиланням можна прочитати про подію і переглянути фотографії зі встановлення і відкриття пам’ятника).
Після вимушеного відволікання наш погляд знову спрямований на незвичну (і прогресивну для свого часу) будівлю малої студії. Особливість її в тому, що верхній рівень мав каркас з якогось надміцного сплаву, що дозволяло зробити не лише скляні стіни, а і стелю – все це задля можливості проводити студійні зйомки з природним освітленням, незважаючи на погодні умови.

Мала студія

Також, за пропозицією Моріца Стіллера, тут було збудовано рухому сцену, яка могла обертатися, щоб підлаштовуватися під зміни сонячного світла впродовж дня.
На першому поверсі розміщувався реквізит, сховище камер, офіс операторів, а також кінозал на 24 місця, де переглядали відзнятий матеріал.

Кінотеатр Бергман лаунж

Нині зал відреставрований  і має назву Бергман лаунж, проте у ньому показують переважно типовий мейнстрімний репертуар. Що ж до решти приміщень малої студії – їх займає відділ маркетингу SF Bio, найбільшої мережі кінопрокату Швеції.

Режисерські офіси і гримерні

Слідуємо далі до прилягаючої будівлі – це комплекс режисерських кабінетів (зокрема, в одному з них працював Бергман), гримерних (другий поверх – чоловічі, третій – жіночі) і костюмерних (четвертий поверх). Кімната з еркером на передостанньому поверсі – гримерна для зірок (там свого часу пудрили носики Грета Гарбо, Інгрід Бергман та інші кінодіви). Фасад цієї споруди часто використовували у різних фільмах в якості школи, ратуші чи кафе.

Гримерні

А далі за цим комплексом була велика студія (добудована у 1931 році), але, на жаль, вона не вціліла – після знесення у 2000-му на її місці побудували нові офіси SF (тоді ж було зруйновано столярний цех і художню студію, які використовувались для створення декорацій). При вході можемо побачити скульптуру на честь сторіччя з дня народження Гарбо (2005).

Вхід до офісного приміщення SF

Наступні будинки – типова житлова забудова, цікава хіба-що назвами вулиць, що увіковічнюють найбільших кіномитців. Окрім вищезгаданої дороги Грети Гарбо (зі шведської väg – дорога, plats – місце, маленька площа), тут є ще площі Тора Мудеєна (шведський актор 1930-1940-х рр., зірка тогочасних нехитрих комедій, так званих “пивних фільмів”), Інгмара Бергмана; дороги Інгрід Бергман, Віктора Шострьома, Моріца Стіллера, Юліуса Яензона (кінооператор 1910-1940-х рр., знімав ранні шедеври Шострьома і Стіллера; серед його новаторських прийомів – подвійна експозиція), Едвіна Адольфсона (актор театру і кіно, режисер; зіграв близько 500 ролей), Дагмар Еббесен (актриса театру і кіно, що прославилася в першу чергу ролями покоївок, служниць, домогосподарок, зіграних із запалом та іронією).

 

Адміністрація

Адміністрація

Йдемо назад до “Театрального візка”. Через дорогу – колишня адміністрація кіномістечка. Колись тут велися переговори, підписувались контракти, виплачувалися зарплати. Нині будинок винаймає SDI Media – компанія, що займаєтсья дубляжем і створенням субтитрів (тут, зокрема, знаходиться шість звукових студій).
Повернувши за будинок адміністрації, опиняємось на маленькій площі, яка носить ім’я Інгмара Бергмана. Перед нами – режисерський павільйон.

 

Режисерський павільйон

Режисерський павільйон

Спочатку використовувався як режисерський робочий простір (зокрема Віктором Шострьомом і Моріцом Стіллером для репетицій сцен, сценарних обговорень із Сельмою Лагерлеф тощо). До слова, в той час було прийнято знімати фільми за книгами-бестселлерами: так, три найвідоміші ранні шедеври шведського кіно стали екранізаціями творів нобелівської лауреатки: “Гроші пана Арне” (1919), “Візник” (1920), “Сага про Єсту Берлінга” (1924). Згодом, після від’їзду вищезгаданих режисерів до Голлівуду, павільйон зайняли інші режисери, а пізніше він використовувався для монтажу стрічок.
Ще одна цікава історія пов’язана з цим місцем – зйомки “Візника” Шострьома, більшість сцен якого було поставлено на галявині за режисерським павільйоном у той час, коли кіномістечко ще не було добудоване (власне, цей фільм прийнято вважати первістком Фільмстадена).
Нині в приміщенні павільйону знаходиться ресторан.

 

Лабораторія

Лабораторія

Практично навпроти режисерського павільйону стоїть міцна споруда лабораторії – тут проводилися всі можливі операції з плівкою (створення, промивання, копіювання, тонування), тому товсті стіни і потужний фундамент мали стати запорукою безпеки і витривалості в разі пожежі чи вибуху.
Зараз тут представництва Sony і Universal Pictures, про що свідчать логотипи на одній зі стін будівлі. На галявині між лабораторією і кінокафе – місце для проведення різних культурних подій і показів. І в цей момент жалкуєш, що зараз не один з вечорів якогось ретроспективного циклу.

Галявина для показів

На цьому наша прогулянка кіномістечком потрохи добігає кінця. Вертаючись через площу Бергмана, рушаємо у бік метро. Наповнені радістю від побаченого, ми встигаємо оговтатись, уже спускаючись до потягу…

В Стокгольмі кожна станція метро тематична. Так, Näckrosen (що в перекладі означає “латаття”), окрім водяних рослин, які хтось пензлем виростив на стелі, має кілька стендів на тему Фільмстадена: один з реквізитом і костюмами до якогось німого фільму, інший зі старими фотографіями кіномістечка і його “жителів”, а ще пара – з кадрами “Візника” (1921) і “Пристрасті” (1968) – першого і останнього фільмів, створених тут (загалом за час існування студії було знято понад 400 стрічок). На землі трохи подалі вибиті назви цих картин, а за рогом – список найвідоміших кіноперсон. А десь можливо ще якісь пам’ятні куточки…

Реквізит

Стенд з історичними фото

Фото кіномістечка з повітря

Найвідоміші діячі

Найвідоміші діячі

Візник (1921) - перший фільм кіностудії

Пристрасть (1968) - останній фільм кіностудії

Тим часом прибуває потяг. Ще мить – і ми вже замріяно дивимось у вікно, спостерігаючи, як віддаляються обличчя Лів Ульман і Макса фон Сюдова. Поволі зникаємо у темряві тунелю, лишаючи їх в інтимній гармонії минулого.

Кадри з "Пристрасті" (1968)

 Але на цьому наша розповідь не закінчується. Бо наступного дня ми вже тримали шлях через Балтику в напрямі Готланда і Форьо (де, як відомо жив і творив геніальний психолог від світу кіно).

До зустрічі!

ПС. І в якості бонусу – ще кілька цікавих світлин – як виглядало кіномістечко у 1919 (під час будівництва), 1930, 1960 (ще діюче, але вже в оточенні міської забудови):

Будівництво кіномістечка (1919)

Кіномістечко у 1930

Кіномістечко у 1960

About the author

Володимир Білявський

Related Articles