Жан Віго. Магія поетичного кіно

No Comment

…Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?…

В. Симоненко

Маленькому Жану ніхто не прогнозував славетного майбутнього, навіть навпаки – в рідних на думці були лишень клопоти за його здоров’ям. Хвороба не дозволила йому вступити до університету, після чого він, перебуваючи на різних південних курортах Європи (зокрема в Ніцці), вирішує присвятити життя кінематографу. Спочатку працює помічником оператора, пізніше тесть допомагає йому з придбанням камери. В місцевому кіноклубі він знайомиться з Борисом Кауфманом (брат Дзиги Вертова і Михайла Кауфмана), і вирішує зняти кіно соціального контрасту, взявши за основу життя Ніцци.

propos de Nice

У дебютному, здавалося б любительському творінні, Віго вдалося неймовірне – поєднати візуальну і смислову довершеність, створивши незабутню за масштабом краси і змісту кінопоему. Простий задум – протиставлення різних класів суспільства, двох різних “Ніцц” – втілений масштабно, з розмахом, і в той же час з акцентами на ключових деталях.

Цікавий момент: зйомки в казино заборонили, тому цю частину було відзнято з іграшковими “гравцями-туристами”, що, безперечно, навіть підсилило сатиричний задум епізоду, додавши йому цинічних інтонацій.

Пропри художню цінність і новаторство, фільм не користувався широкою популярністю (тоді саме входило в моду звукове кіно), хоча й зустрів схвальні відгуки критиків.

propos de Nice woman

Далі був “Таріс, король води” – ще один документальний фільм, де головним героєм виступив відомий тоді французький плавець Жан Таріс. Попри біографічні чи то баладні натяки в назві, картина ця, скоріше, є одою гармонії людини й стихії. Тут Віго переважно експериментує з живописними водними зйомками. Пізніше плоди цих експериментів втіляться в “Аталанті”, явивши собою по суті хрестоматійні кадри видінь під час пірнання.

Taris

Проте, обставини знову зіграли злий жарт з режисером – дефіцит сімейного бюджету в той період, коли дружина чекала на дитину, змушує його попрощатися з кіном на півтора роки – він продає камеру, аби хоч трохи покращити матеріальне становище сім’ї.

Але стійке бажання творити, любов до кінематографу зводять його з бізнесменом Нунецем, поціновувачем кіно, який пропонує фінансувати подальші зйомки режисера.

Zero de conduite

Так з’являється “Нуль за поведінку” – сатирично-гротескний гімн бунту проти системи. Головні герої фільму – вихованці дитячого будинку, яким набридло жити за суровими правилами і нормами поведінки їхнього закладу, – влаштовують імпровізоване, немов примарне, повстання – символізуючи тим самим прагнення людини до свободи, звільнення від кайданів суспільних рамок і примарність їх реалізації. Неоднозначна реакція критики, деякий успіх в Бельгії і заборона у Франції – ось подальша доля картини за життя режисера.

Zero de conduite chaos

Однак, пізніше фільм, та й уся творчість Віго загалом, вплине на цілий ряд кінематографістів: представників поетичного реалізму 1930-х, нової хвилі кінця 50-х. Також серед послідовників або ж своєрідних інтерпретаторів можна назвати Ліндсея Андерсона, Еміра Кустуріцу, Джима Джармуша. А от культовий мультиплікатор Юрій Норштейн своїм улюбленим фільмом назвав “Аталанту” – останній і найвидатніший фільм Жана Віго.

L'Atalante

Камеру для зйомок картини Кауфману пересилає його брат Вертов. Робота над фільмом остаточно підриває здоров’я режисера, проте він створює одну з найліричніших, найпрекрасніших історій кохання, тривіальну за фабулою, проте шедевральну за втіленням. Чого варті тільки сцени підводних і нічних видінь, комічні епізоди за участю боцмана Жюля, спокушання торговцем головної героїні Жюльєт. “Аталанта” на рівні з ключовими стрічками, наприклад, Ренуара здатна остаточно і безповоротно закохати глядача у французький поетичний реалізм. Але, незважаючи на етапність і велич картини, прокатчики не оцінили її належним чином і випустили в прокат на два тижні, заздалегідь перемонтувавши, порізавши і змінивши назву на честь популярної тоді пісеньки “Пливе шаланда”.

L'Atalante bar

Після смерті Віго, в 1940-ому, фільм відновлять в початковому варіанті, щоби знову випустити в прокат.

В 1945-ому знімуть заборону з картини “Нуль за поведінку”.

В 1951-ому буде заснована премія Жана Віго, яку будуть присуджувати талановитим молодим режисерам.

About the author

Володимир Білявський

Related Articles