Німі Ночі 2016 – ностальгійні, хвилюючі

No Comment

Поки в Одесі триває 7-ий Міжнародний кінофестиваль, пропонуємо вашій увазі короткий спогад про цьогорічні «Німі Ночі» – фестиваль німого кіно, що проходив у місті тиждень тому. Цьогоріч він тривав три дні (з 8 по 10 липня), кожен з яких вінчала якась знакова подія або ж приємна несподіванка.

І
Перший день фестивалю присвятили пам’яті Юрія Кузнєцова – джазового музиканта, що неодноразово брав участь у фестивальних показах, і, власне, вже став талісманом заходу. Своєрідним ритуалом вшанування стали виступи учнів митця, в чиїй музиці ніби ожив дух їх учителя.

«Тарас Трясило» (1926) – епічний гостросюжетний історичний фальсифікат, що вражає в першу чергу розмахом і масштабністю постановки. Суттєву роль у відродженні цього міфу (в подвійному сенсі: як загубленої кінокартини і як вигаданого історичного сюжету) зіграли музиканти Андрій Показ та Яків Тарунцов, які підсилювали напругу фільму своїми енергійними партіями з відчутними національними мотивами.
Бонусом до показу стрічки стали епізоди радянської хроніки з різних нагороджень і урочистостей присвячених Наталі Ужвій (вона зіграла у фільмі одну з головних ролей).

«Чорний хід» (1921), показаний опісля, виявився дещо нуднуватим і затягнутим твором (сюжет для короткого метру розтягнули до середнього) – далеко не найкращим представником експресіонізму, який програє як дебютному шедевру цього напряму – «Кабінету доктора Калігарі» (1920), так і деяким пізнішим німецьким німим стрічкам. І тут варто згадати стару істину про режисера як ключового творця кінопроцесу – ані цікавий сценарій (Карл Майєр), ані гармонія оператора й художника не стали гарантією художнього успіху.

ІІ
Показ «Котеджа в Дартмурі» (1929) перетворився на справжню феєрію, зрежисовану не лише постановником фільму і музикантами, а й природною стихією. Уявіть собі гостросюжетну нервову історію кохання, підсилену динамічним авангардним монтажем. Додайте сюди атмосферний звуковий ряд (зокрема скрегіт напилку по струнах гітари), створений мексиканським дуетом La Escalera. І от сцена: головний герой після втечі з в’язниці пробирається в будинок до тіє, яку колись кохав без взаємності – щоби вбити її чоловіка. В цей момент у небі над полотном раптово спалахують блискавки. Здіймається вітер, підсилюючи свист вітрила на одній з яхт, пришвартованих неподалік, – зненацька від його пориву з моторошним брязкотом падає долі тарілка барабанної установки. І перші краплі дощу, що вкрили закляклих глядачів – немов холодний піт з осяяного неба, стали провісниками справжньої зливи, що розгулялася одразу ж після фінальних титрів.

Коттедж в Дартмурі

ІІІ
Через негоду «Вітер» (1928) Шострьома перенесли на третій день – а разом з ним і ще одну родзинку цьогорічного фестивалю: власне картину, в якій головну роль зіграла легенда німого кіно Ліліан Гіш, представляв Джеймс Стефан – внучатий племінник актриси, кінознавець. Після фільму, незважаючи на вимушену накладку в розкладі, організатори не стали відмовлятися від ще одного сюрпризу – показу інтерв’ю з 99-річною Гіш.
А ще того вечора були піднесений «Небувалий похід» (1931) Михаїла Кауфмана і сповнена трагічної лірики «Богиня» (1934) У Юнгана. Однак, не будучи безпосередніми свідками останнього дня фестивалю, ми не станемо надміру фантазувати і прикрашати чужі перекази. Але ті враження, та мистецька таємниця, що привідкрилася глядачам у ті зворушливі інтимні вечори… Спогади з чарівним святковим присмаком.

А наступного року ми знову стоятимемо на пристані в очікуванні незабутніх німих ночей…

About the author

Володимир Білявський

Related Articles