“Любов” Ное: виходу з порожнечі немає

No Comment

На екрани вийшла довгоочікувана “Любов” Гаспара Ное – і розчарувала. Так, гарно знято, органічні актори, вибагливо цікава структура, гармонійний саундтрек. Але ж ми хотіли чогось більшого за набір красивих еротичних та істеричних сцен? Це не кіно з претензією на авангард, а свідомо масовий продукт, який намагається і дати привабливу картинку, і розказати історію. З картинкою все вдалось, а от з історією… Усі найкращі й найгірші риси Ное звелись тут до абсолюту, дискредитуючи оповідну цілісність і відсікаючи можливість заповнення форми змістом.

 

Варто почати з того, що це стрічка про любов і секс, та на їхньому злитті неодноразово наголошується. Симптоматично іронічною (несвідомо самоіронічною) виглядає епізод вечірки, де головний герой ділиться із незнайомкою ідеєю майбутнього фільму: показати “сентиментальний бік” сексу. Секс між закоханими видається героєві найпрекраснішим, що є на світі, його співбесідниця усміхнено підтакує, а потім веде у ванну та провокує на зраду. Ледь не найкраща сцена у всьому фільмі, бо вона сама проговорює майже всі важливі речі, закладені в “Любові”: в ній є і замореність головних героїв від власних стосунків, і їхня творча бездієвість на фоні патетичних діалогів, і випадкові зв’язки, які ніколи не роблять нічого міцнішим, і безапеляційна надривність.

gaspar-noe-love

Поза тим саме почуття показане занадто ззовні – за дві години від нього втомлюєшся, але так і не встигаєш повірити до кінця. Все подано з позиції героя: він оповідач, який із самого початку постає перед нами розбитим, зневіреним і недоглянутим тюфяком із нещасливим сімейним життям. Це теперішнє, яке в кінці фільму так і не дасть шансів світлішому майбутньому. Герой згадуватиме – в хаотичному порядку, час від часу повертаючись до певних моментів – все пов’язане з його колишньою, виправдовуючись та шкодуючи про ті вчинки, що спричинили їхній розрив. Але навіть попри таку суб’єктивацію, попри вибір конкретної точки зору та максимально інтимний тон оповіді – відчувається певна незаповненість. Є безліч емоцій, рівень яких зашкалює, – а вловити саме почуття виявляється складно, так само і вповні довіритись атмосфері.

 

Очевидно, тут свідомо оминалось усе неприналежне, власне, історії почуття. Чим взагалі займаються герої, чим цікавляться, на що живуть, як спілкуються з друзями й родичами – подане у фільмі надто натяково, або й геть відсутнє. Так, повторимось, це історія про любов – але хіба вона можлива поза іншими контекстами? Закохані позиціонують себе митцями, але крім мізерної частки розмов про мистецтво (які навіть не так стосуються мистецької сфери, як є пустими комунікативними формулами) ця тема провисає. Бачимо в квартирі героя постери кінокласики та невелику фільмотеку, також є декілька сцен у галереї. Та все це – тільки антураж, нездатний сказати нічого про героїв. Така показова відмова бодай трошки зануритись всередину їхніх світів, розліпивши їх одне від одного і на дещицю зосередившись на чомусь, відмінному від самих стосунків, їх з’ясовувань і руйнувань, – дратує. Тільки секс, наркотики і видимість любові.

A009_L002_1020RZ

Що стосується еротичних сцен – так, вони красиві, винахідливі, є ліричні, є кумедні, є надривні. Деякі вщерть переповнені трепетом, який – беручи до уваги сказане вище – викликає недовіру і скепсис. Це все можна сприймати просто як приємний колаж, але намагання вкласти картинки в історію провалюються. Здається, Ное застряг у спогляданні порожнечі. І хай би було, але якщо раніше пустоту підважувала провокативність і неприборкана жорстокість, то тут вона намагається видавати себе за щось інше та б’ється в судомах від власної незмоги розказати цілісну історію.