Кояаніскатсі. Дзеркало цивілізації

Koyaanisqatsi
1 Comment
Режисер: Годфрі Реджіo
Рік: 1982

Щодня одне й те саме: ми прокидаємось, снідаємо, йдемо на роботу, повертаємось, вечеряємо, лягаємо спати, прокидаємось. Часом розбавляємо цю нехитру схему п’янками, індивідуальними дурними звичками, амбіціями і прагненнями піднятися вище. Наш звичний ритм видається нам нудним, одноманітним, і ми починаємо рухатись, рухатись швидше, активніше, яскравіше.

Koyaanisqatsi sand

Інколи зустрічаються люди, які міняють наше світосприйняття, перевертають світогляд, трапляються твори мистецтва, що свідчать про зв’язок людини з Богом, зустрічаються жінки, що надихають нас на мир чи на війну, відбуваються події, що змінюють когось, а когось приводять до самоствердження. Унікальність – ось риса, що об’єднує вищеописане. Альманах унікальностей – ось ілюстрація нашого життя. Одним зі скелець цієї різнобарвної мозаїки став “Кояаніскатсі”, фільм, що змушує зупинитися, вийти за межі нашої системи координат аби скласти їй об’єктивну оцінку, побачити себе самого ніби з космосу, усвідомити.

Koyaanisqatsi night city

За весь час перегляду не буде жодного слова – ані на екрані, ані в голові. Будуть емоції, роздуми, висновки, проте без жодних слів. У цьому ще одна особливість фільму – надихати на безсловесні роздуми, роздуми на якомусь вищому рівні, де не потрібні мовні конструкції.

Швидкість хмар рівна швидкості гірської річки, гігантські лабіринти з хмарочосів, що вигядають згори, ніби строкате простирадло, людські ріки, що переходять в ріки фаршу на заводських конвеєрах і навпаки – увесь цей психоделічний клубок розмотується з таким натиском і швидкістю, що забуваєш про все оточуюче, поринаєш з головою. І вже згодом, дні потому, неодноразово згадуєш епізоди, якісь ключові моменти монтажу, аналізуєш, приходиш до нових висновків. Загалом фільм приносить рівновагу, але з часом, після початкового візуального шоку, після подальшого осмислення і прийняття одвічних істин.

Koyaanisqatsi vanity

Зараз ви частина безглуздої суєти, але в будь-який момент можна зупинитися, щоб озирнутися і побачити себе у дзеркалі, у дзеркалі під назвою “Кояаніскатсі”.

About the author

Володимир Білявський

Related Articles