Наша розповідь про літню кіномандрівку Швецією продовжується. Сьогоднішня зупинка - Центр Бергмана на острові Форьо (в різних частинах якого було знято кілька кращих фільмів режисера, і де він прожив з перервами майже півстоліття). Прибувши паромом на острів, одразу ж рушили у бік Центру. Дорогою туди наша автівка промчалася повз церкву, єдину на острові, ту саму, біля якої похований митець. І ледь за кількасот метрів уже виднілася сіра споруда колишньої школи, де у 2013 році відкрили

Ми починаємо серію розповідей про “Швецію кінематографічну” - місця, постаті, історії - усе найцікавіше, що нам трапилося впродовж літньої мандрівки цією чарівною країною. Сьогодні мова піде про кіномістечко, що було центром шведської кіноіндустрії впродовж десятиліть. І хоча за хронологією нашої подорожі це була перша зупинка, почалося все значно раніше. Першою іскрою були видіння і спогади, ясність залита сном, блаженство марева, що огортає свідомість невимовною ностальгією за

Епізод з мемуарів "Латерна Магіка" про ситуацію навколо персони видатного режисера, коли він попав в опалу державного податкового управління. Змушений покинути власну країну на 9 років, він пізніше повернеться на свій улюблений острів Форе... А згодом прийде визнання і своєрідне "каяття" з боку держави.  

“Сєргєєєй!” - п’яний Ейзенштейн у безлюдній вуличній темряві (епізод з фільму)   “Сивина в бороду - біс у ребро” - саме так можна було б охарактеризувати останній опус відомого кіноестета Пітера Гріневея. Звісно, мало хто з режисерів спромігся зберегти творчу молодість на схилі років, але щоб припіднести такий шітбургер - треба мати особливий хист. В основі сюжету - десять “блаженних” днів з життя великого режисера - період, коли він приїхав до Мексики для зйомок фільму “Хай живе